У сучасному світі навколо ясновидіння сформувалося багато міфів. Вони заважають людям зрозуміти, що це таке насправді, і через це гальмують розвиток цих здібностей.
Тому я вирішила розібрати ці міфи й поступово їх прибрати — послідовно, один за одним.
Сьогодні мова піде про один із найстійкіших і найпоширеніших міфів — про пошук «особливих» практик для відкриття третього ока. Саме цей міф створює відчуття, що ясновидіння — це щось рідкісне, недоступне і таке, що потребує величезних зусиль.
Спочатку розберемося, як усе влаштовано насправді, а потім — звідки з’явився цей міф.
Важливо зрозуміти: робота нашої свідомості — це вже прояв того, що прийнято називати «третім оком». Воно є в кожного. І якби це було не так, ви не змогли б зараз читати цей текст, згадувати людей, уявляти образи чи планувати свої дії.
На рівні енергетики в ділянці чола справді є активна точка. Залежно від того, куди спрямована увага, вона поводиться по-різному. Іноді вона розгортається у спрямований потік — наче довгий промінь, що йде вперед у простір (його часто описують як «ріг єдинорога»). В інших станах цей потік, навпаки, згортається і стає компактною сферою.
Коли людина занурюється всередину себе — згадує, уявляє, медитує або намагається щось побачити на тонкому плані — увага йде вглиб, і в цей момент із ділянки чола витягується спрямований потік.
А коли увага спрямована на зовнішній світ — спілкування, дії, роботу, перегляд фільму — цей потік згортається, і в ділянці чола залишається невелика сфера.
Якщо спробувати побачити цей центр як цілісну структуру — джерело потоку і водночас сферу — він може сприйматися як око.
Але важливо розуміти: це не окремий орган, а образ. Він відображає рівень свідомості людини, якість її мислення та внутрішній стан. По суті, це проєкція роботи всього мозку — правої і лівої півкуль, а також глибинних структур: таламуса, гіпоталамуса, гіпофіза, мигдалини, гіпокампа та інших систем, що беруть участь у формуванні свідомості.
З цього випливає простий висновок: спеціальні вправи для «активації» третього ока не потрібні. Воно і так працює.
Інша справа — розвиток ясновидіння. Тут важливо не «відкрити» щось нове, а переналаштувати свою свідомість і внутрішній стан. Саме з цим ми і працюємо на курсі.
Звідки ж з’явився міф про необхідність особливих практик?
Одну з ключових ролей відіграла книга «Відкриття третього ока», написана Борисом Сахаровим. Автор прагнув знайти спосіб активації третього ока, спираючись на санскритські йогічні тексти.
Проблема в тому, що такі тексти насичені метафорами й образами. При буквальному сприйнятті вони втрачають свій зміст і починають заплутувати. У результаті книга замість практичного розуміння часто відводить людину вбік: те, що можна пояснити просто, розтягується на складні й заплутані описи.
Проте саме цей підхід досі активно цитують, і він формує у людей хибне уявлення про те, як розвивається ясновидіння.
Хочете розвинути ясновидіння?
Запрошую на свій курс.
Авторка - Людмила Індра
Стаття є копією російськомовного варіанту сайту. Джерело - тут
Тому я вирішила розібрати ці міфи й поступово їх прибрати — послідовно, один за одним.
Сьогодні мова піде про один із найстійкіших і найпоширеніших міфів — про пошук «особливих» практик для відкриття третього ока. Саме цей міф створює відчуття, що ясновидіння — це щось рідкісне, недоступне і таке, що потребує величезних зусиль.
Спочатку розберемося, як усе влаштовано насправді, а потім — звідки з’явився цей міф.
Важливо зрозуміти: робота нашої свідомості — це вже прояв того, що прийнято називати «третім оком». Воно є в кожного. І якби це було не так, ви не змогли б зараз читати цей текст, згадувати людей, уявляти образи чи планувати свої дії.
На рівні енергетики в ділянці чола справді є активна точка. Залежно від того, куди спрямована увага, вона поводиться по-різному. Іноді вона розгортається у спрямований потік — наче довгий промінь, що йде вперед у простір (його часто описують як «ріг єдинорога»). В інших станах цей потік, навпаки, згортається і стає компактною сферою.
Коли людина занурюється всередину себе — згадує, уявляє, медитує або намагається щось побачити на тонкому плані — увага йде вглиб, і в цей момент із ділянки чола витягується спрямований потік.
А коли увага спрямована на зовнішній світ — спілкування, дії, роботу, перегляд фільму — цей потік згортається, і в ділянці чола залишається невелика сфера.
Якщо спробувати побачити цей центр як цілісну структуру — джерело потоку і водночас сферу — він може сприйматися як око.
Але важливо розуміти: це не окремий орган, а образ. Він відображає рівень свідомості людини, якість її мислення та внутрішній стан. По суті, це проєкція роботи всього мозку — правої і лівої півкуль, а також глибинних структур: таламуса, гіпоталамуса, гіпофіза, мигдалини, гіпокампа та інших систем, що беруть участь у формуванні свідомості.
З цього випливає простий висновок: спеціальні вправи для «активації» третього ока не потрібні. Воно і так працює.
Інша справа — розвиток ясновидіння. Тут важливо не «відкрити» щось нове, а переналаштувати свою свідомість і внутрішній стан. Саме з цим ми і працюємо на курсі.
Звідки ж з’явився міф про необхідність особливих практик?
Одну з ключових ролей відіграла книга «Відкриття третього ока», написана Борисом Сахаровим. Автор прагнув знайти спосіб активації третього ока, спираючись на санскритські йогічні тексти.
Проблема в тому, що такі тексти насичені метафорами й образами. При буквальному сприйнятті вони втрачають свій зміст і починають заплутувати. У результаті книга замість практичного розуміння часто відводить людину вбік: те, що можна пояснити просто, розтягується на складні й заплутані описи.
Проте саме цей підхід досі активно цитують, і він формує у людей хибне уявлення про те, як розвивається ясновидіння.
Хочете розвинути ясновидіння?
Запрошую на свій курс.
Авторка - Людмила Індра
Стаття є копією російськомовного варіанту сайту. Джерело - тут
